|
27.11.2008 |
 Серед усіх неможливих фігур особливе місце займає неможливий тризубець.
Якщо закрити рукою верхню частину тризубця, то ми побачимо цілком реальну картину - три круглі зуби. Якщо закрити нижню частину тризубця, то ми теж побачимо реальну картину - два прямокутні зубці. Але, якщо розглядати всю фігуру цілком, те виходить що три круглі зубці поступово перетворюються у два прямокутні.
Таким чином, можна побачити, що передній і задній плани даного малюнка конфліктують. Тобто, то що було споконвічно на передньому плані йде назад, а задній план (середній зуб) вилазить уперед. Крім зміни переднього й заднього планів у даному малюнку присутній ще один ефект – плоскі грані верхньої частини тризубця стають круглими в нижній.
Ефект неможливості досягається за рахунок того, що наш мозок аналізує контур фігури й намагається підрахувати кількість зубців. Мозок порівнює кількість зубців фігури у верхній і нижній частині малюнка, через виникає відчуття неможливості фігури. Якщо кількість зубців у фігури було значне більше (наприклад, 7 або 8), то це парадокс був би менш яскраво виражений.
Деякі книги стверджують, що неможливий тризубець належить до класу неможливих фігур, які не можуть бути відтворені в реальному світі. Насправді це не так. УСІ неможливі фігури можна побачити в реальному світі, але неможливими вони будуть виглядати тільки з однієї (єдиної) точки зору.
Ніхто не знає, хто першим придумав цю фігуру, тому що вона з'явилася практично одночасно в різних виданнях у середині 60-х років минулого століття. Найбільш відома ілюстрація була надрукована на обкладинці журналу "MAD" у березні 1965 року.
Багато художників використовували неможливий тризубець у своїй творчості. Японський художник Шигео Фукуда (Shigeo Fukuda) в 1985 намалював неможливу колонаду. Психолог зі Стенфорда Роджер Шепард (Roger Shepard) використовував ідею тризубця для своєї картини неможливого слона.
Перекладено з рос. мови з http://imp-world-r.narod.ru
|
